СТАТИСТИКА
За даними ВІЗ на кінець 1994 року в світі зареєстровано 17 мільйонів Віл-інфікованих. Причому 66% з них знаходиться в Африці
на територіях на південь від Сахари (11.2 мільйони чоловік). В Південній і Південно-східній Азії налічується близько 3 мільйонів носіїв вірусу СНІД. У всій Австралазії зареєстровано
тільки близько 12.000 заражених. В 15 країнах (всі вони розташовані на територіях на південь від Сахари) кількість Віл-інфікованих складає в районі 500 чоловік на 10.000 населення. В 50 країнах цей показник коливається в районі
5 чоловік на 10.000 населення. В решті країн він нижче. Таким чином спостерігається дуже нерівномірне розповсюдження вірусу СНІД, але все таки захворювання має масштаби пандемії. Розрізняється
і частота виявлення вірусу серед різних верств населення. Серед чоловіків-гомосексуалістів вона складає 60-90%, а серед наркоманів
що вживають наркотики внутрішньовенно - 13-20%. Хоча останнім часом починає спостерігатися зворотна картина. Перша хвиля
епідемії розповсюджувалася серед чоловіків-гомосексуалістів, а нинішня - серед наркоманів, що застосовують внутрішньовенні
ін'єкції що дозволить епідемії в більшій мірі захопити і гетеросексуальну частину населення. Перехід епідемії на гетеросексуальну
частину населення відбуватиметься завдяки бісексуальним чоловікам, наркоманам і повіям. Сьогодні відсоток жінок серед хворих Снідом складає близько 5-10%, серед яких 50% хворих - ін'єкційні наркомани, 29% заразилися
при гетеросексуальних статевих контактах. Правда вивчення гетеросексуального шляху розповсюдження виявило відмінності в ефективності передачі вірусу - вона максимальна серед
жінок, партнери яких хворі на Снід, а для передачі від хворої жінки до її партнерів складає 65%. Накопичені також переконливі дані про те, що в Африці ВІЧ розповсюджується в основному завдяки гетеросексуальним статевим
контактам, причому співвідношення між числом хворих чоловіків і жінок складає приблизно 1:1. Крім статевих контактів важливу роль грають переливання зараженої крові, і, можливо, голки для лікувальних маніпуляцій, а
також вертикальний шлях передачі. Зараз встановлено, що перші випадки Сніду мали місце в Африці ще в кінці 70-х років. Епідеміологічні дані для низки африканських країн показали, що в певних групах відсоток заражених дуже високий: 80-90% повій,
30% їх клієнтів, 30% хворих відвідуючих венерологічні відділення, 10% донорів крові, 10% жінок відвідуючих клініки пренатального профілю. І хоча високий рівень інфікованості був спочатку характерний тільки для районів
Центральної Африки, вірус і що викликається їм хвороба розповсюдилися звідти майже по всьому континенту. Але, на жаль точні цифри числа хворих і інфікованих в світі невідомі. Це обумовлено декількома причинами. По-перше саму статистику невчинена - ВІЗ реєструє тільки хворих з вираженою картиною захворювання і не враховує осіб з пре-СНІДом
і вирусоносителей. По-друге, деякі країни дають неповні дані тому що у них тестуванню на ВІЧ піддається незначна частина людей, що відносяться до категорії високого ризику. Це в основному
країни Африки і Азії де відсутність засобів для постановки відповідних досліджень перешкоджає повноцінному виявленню інфікованих, перш за все
донорів крові. Третя причина полягає в тому, що уряди низки країн побоюються публікації цих відомостей щоб вони не нашкодили іноземному туризму, який є там одним з головних джерел національного доходу.